Тема уроку: Технологія бісероплетіння
Історичні відомості про походження бісеру
Колись, в дуже далекі часи, фінські купці везли по Середземному морю здобуту в Африці природну соду. Зупинившись на ночівлю, вони стали готувати собі їжу на вогнищі, яке обклали шматками соди. Вранці купці виявили чудовий злиток. Який був твердим як камінь – це було скло. Саме так виникло скляне виробництво та почалося виготовлення штучних перлів. По-арабські «фальшиві» перли називали «бусером».
Завдяки удосконаленню технологій скляні намистинки з часом ставали все дрібніше і їх стали називати бісером.
Бісер знаходять у всіх країнах і в усіх культурах. Були часи, коли його використовували не тільки для виготовлення прикрас, а й як засіб платежу, бо ціна бісеру була майже однакова з ціною на перли.
Розкопки доводять, що на території колишньої держави, ще в 8-9 ст. майстри виготовляли скляне намисто, але протягом декількох століть бісер ввозили з Венеції, Чехії та використовували нарівні з дорогим камінням.
На початку 19 ст. бісероплетіння було популярним в аристократичному колі, як музика, танці. Вишивали бісером все: картини, скатертини, сумочки, пояса, різноманітні сохли, шкатулки та інші речі.
Види народних прикрас з бісеру – це намисто, браслети, комірці, ґердани, ланцюжки.
В 19 ст., крім майстерень в селах, почали готувати бісерниць в Петербурзькій школі народного мистецтва та в школах художнього рукоділля. З тих часів популярність бісеру тільки зростає.
Виробництво бісеру
На скляних заводах бісер виробляють способом витягування та видування з пофарбованого або емальованого скла товстостінних трубочок невеликого діаметра. Їх нарізають на маленькі шматочки так отримують січений бісер. Щоб округлити ці шматочки, їх поміщають в залізний розжарений циліндр, у якому міститься суміш піску та вугільного порошку. Циліндр швидко обертається, а кусочки округляються. Так отримують бісер. Нарізаючи скляні трубочки на більш довші шматочки, одержують стеклярус.
Застосування бісеру та короткі відомості
про техніки виготовлення виробів з бісеру
Види робіт із застосуванням бісеру:
· Низання.
· Ткання (ручне та на рамі з нитковою основою).
· Плетіння.
· Вишивка.
· В’язання (гачками та спицями з використанням бісеру).
· Виклацування на воску.
Бісероплетіння характеризується використанням великої кількості технік.
За способом виконання нанизування розрізняють:
- низання в одну нитку;
- низання в діві нитки.
До технік низання в одну нитку належать: «кривулька», «драбинка», «вінок», «ромб», «трикутник», «мозаїка», «зубці», «щільники», «петельки» та інші.
До технік низання в дві нитки відносяться такі техніки: «в хрестик», «кільця», «ромби», «повороти», «квадрати», «ялинка», «піраміда», ажурні техніки.
За кількістю використаних прийомів низання вироби з бісеру бувають:
- прості – виконані тільки однією технікою;
Матеріали та інструменти для роботи з бісером
Бісер – маленькі, злегка сплющені або круглі намистинки діаметром не більше 2 мм з отвором для нитки.
Січений бісер – короткі трубочки (довжиною 2-3 мм), круглі або багатогранні.
Стеклярус – довгі трубочки (довжиною 5 10 мм), круглі або багатогранні.
Голки. Для бісеру використовують дуже тонкі голки №1 та №0 або японські голки №10, №11, №12. Для втягування нитки в голку користуються нитковтягувачем.
Нитки. Для бісеру використовують будь-які міцні нитки: шовкові, нейлонові, капронові, за потребою резинові.
Дріт спеціальний або мідний використовують для виготовлення об’ємних композицій, фігурок тварин, квітів.
Волосінь використовують № 0,15 – 0,20.
Ножиці використовують малі, схожі на манікюрні.
Менажниця або серветка з м’якої тканини, на яку насипають бісер.
Фурнітура: гвинтові застібки, замки Картьє, круглі застібки, швензи (застібки для сережок), застібки для кліпсів.
Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги
під час виготовлення виробів з бісеру:
- Перед початком роботи підготувати робоче місце.
- Сидіти прямо, не нахиляючи низько голову.
- Роботу виконувати при достатньому освітленні.
- Через кожні 40-50 хв роботи робити перерву на 5-10 хв.
- голки зберігати в гольнику.
- Не можна вколювати голку в одяг.
- Не користуватися іржавими голками.
- Не брати голку до рота.
- Ножиці класти зімкнутими лезами на стіл.
- передавати кільцями вперед, тримаючи за зімкнуті леза.
- Роботу тримати на відстані 25-30 см від очей.
