Відкритий урок з історії України 7 клас

Тема: Культурне життя Київської Русі доби розквіту. 

Мета:

·        ознайомити учнів з основними досягненнями культури періоду Київської Русі; дати уявлення про досягнення в літературі, літописанні, іконописі, архітектурі;

·        вчити учнів працювати з текстом підручників, ілюст­раціями, розвивати в учнів уяву;

·        виховувати естетичні смаки, почуття гор­дості за успіхи та досягнення наших предків у галузі культури.

Обладнання: настінна карта, карта-схема Києва, ілюстрації, фрагменти творів, книжкові мініатюри, макет Софійського собору.

Тип уроку: урок-екскурсія з елементами рольової гри.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань учнів

1.    Що ми розуміємо під поняттям «культура»?

2.    Що таке матеріальна і духовна культура?

3.    За яких історичних умов розвивалась культура Київської Русі?

4.   Які галузі культури розквітли за часів раннього Середньовіччя у Візантії та країнах Західної Європи?

II. Мотивація навчальної діяльності учнів, оголошення теми, мети і плану уроку

Учитель. Вам уже відомі основні віхи історичного розвитку однієї з наймогутніших держав Європи в період Середньовіччя — Київської Русі. Ми знаємо про діяльність перших князів, які стояли біля витоків форму­вання держави, про роки її могутності і занепаду, нам також відомі куль­турні досягнення народів Європи в Середні віки з курсу всесвітньої історії.

А сьогодні на уроці ми дізнаємось про досягнення в галузі культури Київської Русі. У кінці уроку ви маєте відповісти на запитання, що записа­не на дошці:

Що зумовило високий рівень розвитку культури Київської Русі?

План вивчення теми

1.    Освіта в Київській Русі.

2.    Література.

3.    Архітектура.

4.    Музика і живопис.

5.    Прикладне мистецтво.

III. Сприймання нового матеріалу

Учитель. За часів князювання Ярослава Мудрого Київська Русь досягла найвищого розвитку, зміцнились кордони держави, інтенсивно велося будів­ництво міст, розвивалось господарство, торгівля, зріс її міжнародний авторитет. Як відомо, у середньовічній Європі ознакою престижу й могутності династії була готовність правителів інших могутніх держав вступити з її членами у шлюб­ні зв'язки. Ми знаємо, що з родом Ярослава прагнули породичатися чи не всі володарі Європи. І сам Ярослав, і всі його діти були одружені на іноземних принцах і принцесах. Єлизавета стала королевою норвезькою, Анастасія — угорською. Дочекалася сватів і Анна — з далекої Франції.

Давайте уявімо собі, що Ярослав як гостинний господар організував французьким сватам екскурсію визначними місцями Русі. Було чим пиша­тись Ярославу Мудрому. Приєднаймось і ми до цієї подорожі.

Учень-екскурсовод. Подальший розвиток господарства, міжна­родні зв'язки вимагали збільшення кількості освічених людей. Про поши­рення і роль освіти Київської держави свідчить той факт, що збереглися підписи королеви Анни серед «хрестиків», які ставили на державних актах неписьменні французькі політики.

Писемність у Київській Русі була відома ще до запровадження христи­янства. Про це свідчать угоди Русі з греками, в яких містяться вказівки про те, що обидві держави розв'язували різні спірні питання «не тільки на сло­вах, а й на письмі».

У IX ст. болгарські просвітителі Кирило та Мефодій створили більш до­сконале слов'янське письмо — кирилицю. Після введення на Русі христи­янства кирилиця поступово витіснила стару писемність. Саме християнс­тво справило значний вплив на розвиток освіти. Осередками освіти стали монастирі та церкви.

Учитель. Завітаймо до однієї такої монастирської школи. Познайо­мимось з її учнями. Послухаємо розповідь.

Учень монастирської школи. Вже за князювання Володими­ра Великого було створено першу школу, в якій здобували знання діти найближчого оточення князя. Матері, направляючи дітей, плакали, як за по­мерлими, настільки Це було незвичною справою. За часів Ярослава Мудрого кількість шкіл збільшується. Вчителями в школах були священи­ки. Тут вчили читати, писати, а також церковного співу та начал христи­янської моралі. Школи не мали окремих будинків. Учні збиралися у будь-якому приміщенні.

Учитель монастирської школи. Підручниками служили бо­гослужебні книги, найчастіше — Псалтир. Навчання грамоти розпочинало­ся з вивчення азбуки. Учні писали на покритій воском дощечці з допомогою писал — металевих або кістяних стрижнів із загостреним кінцем і лопаткою у верхній частині. Гострим кінцем писали букви і слова, а лопатками згла­джували написане. Для кращого запам'ятовування алфавіту букви писали на окремих предметах (пряслицях, гребінцях, дерев'яних дощечках). Великі тексти писали на березовій корі. Існували школи для дівчаток. Першу з них заснувала онука Ярослава Мудрого, Янка, при Андріївському монастирі.

Учень-екскурсовод. З розвитком освіти дедалі більшого значен­ня набували книги. Усі книги були рукописними, створювались повільно і коштували досить дорого, лише багаті русичі могли дозволити собі їх ку­пити. Перші рукописні книги також створювалися в монастирях і церквах. Саме там, у тиші монастирської келії, народжуватись книжки.

Монах. Праця переписувача тяжка і виснажлива. Пишуться книги на пергаменті (тонко виробленій телячій шкірі) гусячим пером. Чорнило ви­робляється з дубової або вільхової кори, квасного меду, тощо. Книги при­крашаються орнаментами із зображенням птахів, звірів. Великі літери на початку рядка пишуться червоною фарбою. Потім книгу старанно оправ­ляють у дошки, покриті шкірою, або срібну оправу, на якій власник пише своє ім'я. Пишуться книги також на бересті та дошках.

Учитель. Високо цінували книгу на Русі. її вважали поводирем у житті. «Окраса для вояка — зброя, для корабля — вітрила, а для правед­ника — читання книг»,— писав літописець. Про увагу до книг свідчить той факт, що почали створювати бібліотеки. Першу бібліотеку та архів для зберігання важливих документів заснував князь Ярослав Мудрий при Софійському соборі у Києві. Його бібліотека була найбільшою у світі на той час і нараховувала понад 500 томів.

На княжих дворах, у монастирях перекладалися слов'янською мовою іно­земні книги. З них русичі черпали наукові знання, які використовувались на практиці в ремеслі, будівництві, торгівлі, медицині та інших галузях.

Учень-екскурсовод. Дуже цікавою була в Київській Русі усна на­родна творчість, яка передавалась із покоління в покоління і стала важливим джерелом літературних творів та літописання. Численними є народні пісні, перекази, казки, легенди, прислів'я, билини про Іллю Муромця, Добриню Микитича, Альошу Поповича та Микулу Селяниновича, Микиту Кожум'яку. Пригадаймо деякі з них.

Учитель. Робилися перші спроби записувати важливі події. Виникло літописання, що стало винятковим явищем, оскільки не мало аналогів у літературі Європи. Літопис — це запис найважливіших подій за роками.

Найдавніший літописний твір, який до нас дійшов,— «Повість мину­лих літ». Він написаний ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором в 1113 р. Послухаємо розповідь ченця Нестора з глибини віків.

Учитель читає уривок з «Повісті минулих літ».

Учитель. У період феодальної роздробленості виникають літописи! у Чернігові, Переяславі, Володимирі, створюється Київський літопис, Галицько-Волинський. Крім літописів, створюються й інші літературні твори. Більшість з них загинула, до нас дійшли одиниці. Це — «Повчання дітям» Володимира Мономаха», «Моління Даниїла Заточника», «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона, «Руська правда», Києво-Печерський патерик.

Особливе місце посідає літературна пам'ятка невідомого автора «Слово о полку Ігоревім», написана наприкінці XII ст. У ній розповідається про похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича на половців, а провідною є ідея єдності руських земель.

Літературна спадщина Київської Русі була винятково багатою. За підра­хунками окремих вчених, у ст. в обігу по всій території Русі перебувало близько 140 тис. книг декількох сотень найменувань. Значне місця посідали перекладні твори. Крім богослужебних книг, з грецької мови перекладались історичні, філософські, природничі праці.

Учень-зодчий. Запрошую вас взяти участь у подорожі-екскурсії, під час якої ми побачимо створені будівельниками Київської Русі чудові споруди з дерева, каменю, цегли. Основним будівельним матеріалом було дерево, з нього споруджували житло, оборонні та інженерні будівлі. Однак з перших кам'яних споруд була Десятинна церква, зведена 989-996 рр. на Старокиївській горі. Князь Володимир дарував на її утримання десятини своїх прибутків, звідки й пішла ця назва. В оздобі церкви використано багато мармуру, тому її ще називали Мармуровою. Десятинна церква, як і інші храми, була оздоблена фресками і мозаїкою. До наших днів церква на збереглася. 6 грудня 1240 року під ударами татаро-монгольських татарів вона була знищена.

За часів Ярослава Мудрого розширюються межі укріпленої частини Києва, та її найбільшою спорудою стає Софійський собор, будівництво якого розпочалось 1037 р. Храм вражає розкішшю внутрішнього оздоблення. Стіни вкриті золотом мозаїки. Численні свічки освітлюють іконописні лики. Стіни, стеля прикрашені фресками. На трьох стінах західної частини — великий груповий портрет родини Ярослава Мудрого. Окремі зображення цього портрету збереглися до наших днів. Цікавими є розпис стін башт. Усі вони мають світський характер: на них зображено музикан­тів, сцени полювання, константинопольського іподрому, де відбувалися змагання на колісницях, тощо.

Підлога храму Св. Софії викладена зі шматочків різнокольорової смаль­ти. Крім богослужінь, у соборі відбувалися урочисті державні церемонії, укладалися договори. Тут зводили на престол київських князів, здійснюва­ли їх захоронення.

Шедеврами світового значення є мозаїки Софійського собору. Це на­самперед постать Христа-Вседержателя, що є символом влади, та найбіль­ше з усіх відомих на Русі (висота 4,45 м) зображення Богоматері-заступниці зі зведеними вгору руками («Оранта»).

У 30-х роках XI ст. будуються головні міські ворота Києва — Золоті во­рота з надбрамною церквою. До 1500-літнього ювілею Києва, що святкувався 1982 р., Золоті ворота були відновлені.

У цей час зводились величні монастирі — Києво-Печерський, Михай­лівський, Видубецький. У Чернігові зводиться Спаський собор, за зразком Київської Софії будують Софійські собори у Новгороді та Полоцьку. Спо­руджують Михайлівську церкву у Переяславі, Спаський собор у Чернігові, Успенський у Києві.

Учень-іконописець. У культурі тієї доби не останню роль відігра­вав іконопис. Ікони писалися на дерев'яних дошках і знаходилися в усіх церквах, проте переважна більшість їх втрачена. Багато ікон привозили з Візантії, Де існувала найкраща на той час школа іконопису. Історія донес­ла відомості і про одного з перших іконописців — київського майстра Алімпія. Його твором вважають велику ікону «Богоматір Велика Панагія» поч. XII ст. з Ярославського Спасо-Преображенського монастиря. Однією з найпопулярніших на Русі була ікона Володимирської Богоматері II пол. XI — поч. XII ст., яку привезли з Константинополя у Київ.

До часів Ярослава Мудрого належить виникнення книжкової мініатю­ри «Остромирове Євангеліє», написане в 1056-1057 рр. київським дияко­ном Григорієм, прикрашене чудовими заставками та трьома, витонченої роботи, мініатюрами.

Серед пам'яток художнього різьблення по каменю привертають увагу Плити, прикрашені орнаментом або зображенням на релігійні теми. Оди­надцять з них збереглося на хорах Софії Київської. Різьбленням по дереву прикрашали фасади будинків, човни, сани, речі домашнього вжитку. Особ­ливо популярними були різьблені скриньки, ручки дзеркал та ножів, лож­ки. Вироби художнього ремесла Київської Русі у великій кількості вивози­ли за кордон.

Учень-музикант. Народні пісні і танці були джерелом розвитку музичного мистецтва Київської Русі. Талановиті музиканти, співці, танцю­ристи, мандруючи від села до села, виступали на народних святах, ярмар­ок, заробляли собі на життя, знайомили людей зі своїм    мистецтвом.

З письмових джерел відомо про поширення при дворах князів, великих феодалів світської розважальної музики, співів та забав скоморохів. Серед музичних інструментів відомі флейта, тарілки, лютня, скрипка-гудок, гуслі, сопілка, труби, бубни.

Ще одним видом музичного мистецтва був церковний спів, який мав свій особливий стиль і вже в часи Київської Русі трансформувався з про­стого одноголосся у багатоголосся хору.

Своєрідним видом була також військова музика. У супроводі такої му­зики виступали в похід військові дружини, звучала вона під час битв, штурму ворожих фортець. Особливу роль у ній відігравали труби та бубни.

Учитель. Ось і закінчилась наша подорож у часи Київської Русі. За короткий час ми зуміли познайомитись лише з невеликою частиною куль­турної спадщини однієї з наймогутніших держав ранньосередньовічної Єв­ропи. Адже культура Київської Русі ІХ-ХІІІ ст. була надзвичайно високою і сягала європейського рівня. Монголо-татарська навала на деякий час за­гальмувала духовний розвиток країни. Були знищені міста і села, в руїни перетворились чудові храми і собори, в полум'ї знищені ікони і літописи.

Але ніхто не зміг викоренити культурні традиції народу, які стали тією основою, на підставі якої склалася вся наступна культура України.

Тож сподіваюся, що ми всі, як і дуже давно князівна Анна у далекій Франції, завжди будемо згадувати про велику державу, що її по цеглині бу­дували перші князі, піднімали до вершини слави Володимир Великий і Ярослав Мудрий та у всі віки захищали наші діди і прадіди.

IV. Систематизація знань

І рівень складності

Вибрати правильну відповідь:

1)    Писемність на Русі з'явилась із запровадженням християнства:

а)    так;.

б)    ні.

2)    Тонко вироблена теляча шкіра — це:

а)  пергамент;

б)  береста;

в)  папір.

3)    Звід подій за рік називається:

а)     хронікою;

б)    літописом.

4)    Першу бібліотеку заснував:

а)    Володимир Великий;

б)    Ярослав Мудрий.

5)    Мальовниче зображення із смальти:

а)    мозаїка;

б)    фреска.

6)  Мозаїка «Марія Оранта» прикрашає:

а)    Успенський;

б)    Софіївський собор.

7) Авторами азбуки кирилиці були:

а)     Кирило та Мефодій;

б)     Борис та Гліб.

II рівень складності

Складіть таблицю «Література Русі-України».

Історичні твори	Їхній автор	Літературні твори	Їхній автор

1)   Як розвивалась архітектура та мистецтво на Русі?

2)   Що таке літопис?

3)   Чого та як навчали в монастирській школі?

III рівень складності

1)    Ви — іноземний мандрівник, що відвідав Софійський собор. Опишіть свої враження.

2)   Складіть історичний портрет «Яким я уявляю Нестора-літописця».

V.    Підсумки уроку

Учні відповідають на проблемне запитання.

VI.  Домашнє завдання

1. Уявіть себе переписувачем книжок Київської Русі. Що вам потрібно для роботи?

2. Підготуватися до тематичного оцінюванню